Вечір 6 березня... на вулиці лежить сніг, дощ ллє як із відра, але ми сповнені оптимізму. Ранок 7 березня зустрічає нас поваленими зледенілими деревами і... дощем, що мрячить. Зібралися в обумовленому місці, завантажились у мікроавтобус та поїхали назустріч новим відчуттям. При виїзді з Харкова припустила міцну зливу. Усі сповнені оптимізму, але в очах бачиться тривога. Приїхавши до точки висадки бачимо, що погода все-таки сьогодні на нашому боці. Злива переходить у дощ, що мрячить, і незабаром взагалі закінчується.
Байдарки збираємо під мостом у разі, що знову почнеться дощ. Але він нас сам злякався.
Перша байдарка на воді !
Незабаром на воду сходять ще 2 байдарки. Відчуття суперечливі. Надворі сніг та лід, а ми на воді, та ще й ідемо з гарною швидкістю.
Обнос греблі в Есхарі.
І знову ми на воді.
Зупинка на обідній перекус.
Місцями лежить досить товстий шар льоду.
Зима ще не відступила.
Традиційні пісні під гітару біля багаття. Паша не пошкодував і взяв свою нову гітару, яку першим же вечором методом кулака та паяльника довів до ладу (виробники виявляється нічого не нишпорять у гітарній справі).
Багаття. Тепло, затишно ... як вдома.
Ранок – 8 березня. Традиційні привітання жіночої половини з 8 березня та новий ходовий день.
Залізничний міст, прохід під яким теоретично заборонено.
Зупинка на обідній перекус із гарячим чаєм.
Сіверський Донець з берега.
А ось і квіточки, що пробилися до 8 березня, не тюльпани ... але все ж таки.
Пішохідний місток у Зміїві.
Табір на мальовничому березі Сіверського Донця.
Ранок 9 березня. Спуск байдарок на воду та неспішний підхід до Коробків, звідки нас і забрав мікроавтобус..
У результаті дощу зовсім не було. За 3 дні сплаву було в сумі близько 30 хвилин мрячки + першу ніч дощ все-таки йшов невеликий (але ми в цей час солодко спали).
За 3 дні у неспішному режимі пройдено 45 км.
www.baidarki.com.ua
